особливості Грунтів

ПРОБЛЕМНІ ГРУНТИ

Чимало аграріїв, виходячи з особливостей регіону, змушені працювати на ґрунтах із високою кислотністю (піщані ґрунти Полісся та західних регіонів України) або з високим рівнем засолення — солончаки (степова та лісостепова зона, південні регіони України).

Показники ph ґрунту впливають на доступність поживних речовин, особливо фосфору, мікроелементів і біологічну активність ґрунту. Рівень рн зумовлено вихідним матеріалом ґрунту, історичним типом рослинності, кліматичними особливостями (особливо кількістю опадів) і віком ґрунтів.

Більшість сільськогосподарських ґрунтів в Україні є геологічно молодими (<12 тис. років) і розвиваються за помірної кількості опадів. Такі умови сприяли формуванню нейтральних або слаболужних ґрунтів. Виняток становлять піщані ґрунти в Поліській зоні, які вилуговуються, торф'яні й заплавні ґрунти.

За низького рівня ph ґрунту (кислі ґрунти) процеси відбуваються з такими особливостями:

• сповільнюється розвиток азотофіксувальних бактерій Rhizobium, які забезпечують фіксацію атмосферного азоту;

• гербіциди із сімейства імідазолінонів (imi-гербіциди), такі як Євролайтнінг або Фабіан, повільно розкладаються в кислих ґрунтах;

• алюміній, що є у ґрунті, може ставати токсичним для рослин і спричиняти порушення фізіологічних процесів, що протікають у рослинах, і призводити до слабкого розвитку кореневої системи та пошкоджень рослин;

• навіть на високому мінеральному фоні не гарантується отримання врожаю, оскільки багато елементів можуть ставати токсичними й порушується баланс мінеральних елементів у рослинах.

За високого рівня ph ґрунту (лужні ґрунти) процеси відбуваються з такими особливостями:

• доступність фосфору та більшості мікроелементів знижується, що робить правильне внесення цих елементів важливішим;

• втрати внесеної сечовини з ґрунтів на випаровування збільшуються;

• збільшуються ризики отримання рослинами опіків від контакту коренів із сечовиною;

• гербіциди сімейства сульфонілсечовин і триазинів (атразин й ін.) й інших гербіцидів повільно розкладаються в таких ґрунтах.

Багатьма із цих проблем на ґрунтах із високим рн можна керувати за допомогою правильних термінів і методів унесення добрив і вапна. На таких ґрунтах не рекомендовано завчасне осіннє внесеннямінеральних і органічних добрив. Рекомендується дробне внесення азотних добрив, проведення підживлення по вегетації, використання бобових культур як попередника в сівозміні, позакореневе підживлення хелатними добривами.

За високого рівня мінерального живлення рекомендовано застосування сучасного фунгіцидного захисту, оскільки стрімко розвиваються грибні хвороби.

Підкислення ґрунтів також можна досягти застосуванням азотних і сірчаних добрив. Однак на лужних ґрунтах і чорноземах цей ефект незначний і не має сильного впливу.

Ґрунти з високим рн можуть бути результатом дії ерозії, неправильної іригації й обробітку, вирівнювання або змішування горизонтів ґрунту.

Різні культури по-різному реагують на рівень кислотності ґрунту.

Найпоширенішими культурами для вирощування на кислих ґрунтах є пшениця, жито, соняшник, нут, сочевиця, за деякими даними — білий люпин і боби. Також часто вирощують картоплю, льон і в деяких випадках — ріпак, рижій і сою. З кормових трав — люцерну. За проведення вапнування можна вирощувати й кукурудзу. Багато енергетичних культур добре витримують кислі ґрунти (вільха, верба, трави). Також позитивними чинниками на кислих ґрунтах є внесення органічних добрив і використання технологій ноу-тілл та її різновидів, а також організація дренажу та крапельного зрошення.

Засолення ґрунту

Високий уміст солі збільшує осмотичний потенціал ґрунтового розчину та перешкоджає поглинанню води рослинами. Рослини більшості сільськогосподарських культур зазвичай найбільш чутливі до засолення у період сходів і на початкових фазах розвитку.

Стратегія для розв'язання проблеми засолення залежить від результатів аналізу ґрунту, тобто потрібно визначити кількісний уміст і тип присутніх солей — як на оброблюваних полях, так і поруч — на незачеплених обробкою ділянках.

Аналізи повинні проводитися для визначення електропровідності (EC), ph, насичення катіонної основи і вмісту кальцію, магнію, натрію й органічної речовини. Електропровідність водної витяжки з ґрунту є показником концентрації розчинених солей у ґрунті (електропровідність).

Інший тип проблеми — коли рівень натрію в ґрунті високий щодо кальцію та магнію. Такі ґрунти дуже липкі й слизькі, а коли вони насичені вологою, то дуже тверді, грудкуваті й схильні до утворення кірки за підсушування. Співвідношення адсорбції натрію (SAR) має визначатися в ґрунтовій лабораторії. Коли значення SAR перевищує 13, ґрунт — натрієвий. Якщо SAR перевищує 13, а EC понад 4, то ґрунт вважається солоно-натрієвим.

За деякими даними (Gary S. Banuelos), польовими культурами, найстійкішими до засолення ґрунтів, є: соняшник, гірчиця, сафлор, а з енергетичних культур — соляна трава (Distichlis spicata L.) і тополя.

Також існують істотні сортові відмінності в рівні стійкості різних культур до рівня засолення ґрунтів і до ґрунтів із високою кислотністю.

ВПЛИВ ЗМІНИ КИСЛОТНОСТІ ГРУНТУ НА РОСЛИНИ

Зміна кислотності ґрунтів значною мірою впливає на доступність для рослин поживних речовин. Надмірно високий (більше 9,0) та надмірно низький (менше 4,0) показники рН ґрунту діють на коріння рослин токсично. В межах цих показників рН визначається поведінка окремих поживних сполук, а саме їх осадження чи перетворення у доступні чи недоступні для рослин форми.

Так, у дуже кислих ґрунтах (рН 4,0-5,5) такі елементи як залізо, алюміній та марганець переходять у легкодоступні для засвоєння рослинами форми, до того ж їх концентрація досягає токсичного рівня. Високу чутливість до алюмінію проявляє буряк, горох та квасоля. До надлишку марганцю чутливі майже усі овочі і також буряк. За низького показника кислотності ґрунту утруднюється засвоєння рослинами фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію та молібдену. В результаті голодування, за певних передумов культурні рослини можуть гинути навіть без вагомих помітних причин.

На коренях рослин, що ростуть у дуже кислому середовищі, погано розвиваються бульбочкові бактерії, через що засвоєння бобовими культурами азоту з повітря значно погіршується. За таких передумов не відбувається збагаченняним ґрунтів і не задовольняються потреби рослин, що необхідно враховувати при розробці стратегії удобрювання.

На дуже лужних ґрунтах (рН 7,5-8,5), навпаки, спостерігається значне зниження доступності для рослин таких елементів як залізо, марганець, фосфор, мідь, цинк, бор та більшості мікроелементів. Порушення їх засвоєння в даному випадку пов'язане із утворенням їх нерозчинних гідроокисів, які рослини не можуть поглинати у такому вигляді. Оптимальна для рослин реакція ґрунтів з рН 6,5 дає можливість більшості поживних сполук лишатися у доступній для рослин формі у ґрунтовому розчині, що зазвичай профілактує їх нестачу.

Зміна мінерального складу ґрунту і його колоїдів, а також процеси засвоєння корінням рослин поживних речовин регулюють і змінюють кислотність ґрунтового середовища.

Більше інформації в нашій групі в cоцмережі https://www.facebook.com/Jiva.npk.ua