УДОБРЕННЯ РИСУ ПРИ ПОСІВІ.
Коренева система рису відзначається недостатньою біологічною активністю, тому він дуже добре реагує на внесення добрив.
3 урожаєм 60 ц/га зерна, рис виносить з грунту 110-130 кг/га азоту, 60 кг/га фосфору і 150-170 кг/га калію. Майже 70% азоту засвоюється рослинами до цвітіння.
Основна частина фосфору (90%) і калію (80%) використовується від початку кущіння до цвітіння. Враховуючи невелику рухливість фосфору і калію в грунті, всю норму цих добрив дають в основне внесення.
Органічні добрива (60 т/га) вносять, якщо рис сіють по рису. Мінеральні добрива вносять у нормі NPK60-90. Після люцерни у перший рік вносять N60-90P60-90K60, на другий і третій рік норму добрив збільшують до N120-150P90-120K60-90. Фосфорні і калійні добрива вносять при посіві.При достатньому забезпеченні калієм, його можна не вносити, а віддати перевагу фосфорним. Дефіцит фосфору спричиняє слабкий розвиток кореневої системи, повільно протікають процеси кущення, волоть не досягає необхідних розмірів.Тому при посіві рекомендуємо вносити комплексні гранульовані мінеральні добрива Jiva NPK 10-25-20+20(SO3)+1Zn або Jiva NPK 20:20:10+5(SO3)+2Zn.
АЗОТНЕ ПІДЖИВЛЕННЯ РИСУ.
В умовах затоплення рис особливо вибагливий до азоту. Це зумовлено тим, що в ґрунті під водою пригнічуються процеси нітрифікації, а внесені азотні добрива вимиваються в нижні шари ґрунту, внаслідок чого рослини недостатньо забезпечуються доступними сполуками азоту.У період вегетації найбільшими є потреби рису в азоті при появі сходів, формуванні генеративних органів та під час наливання зерна. Найкраще забезпечується рис азотом, коли азотні добрива на запланований урожай вносити роздрібнено (у три строки): 50 - 70 % в основне удобрення, 30 — 50 % у підживлення у фазі повних сходів (2 — 3 листки) та на початку кущення (4 — 5 листків), яке здійснюють з літаків.
Критичною для ефективності вирощування рису є нестача азоту. При ній рослини жовтіють, знижується ефективність фотосинтетичних процесів, зменшується інтенсивність кущення, утворюється дрібна та недостатньо озернена волоть. Понаднормовий рівень азоту сприяє надлишковому розвитку вегетативної маси, розтягує вегетаційний період у часі та інколи навіть призводить до вилягання рослин.
Для збалансованого азотного живлення рекомендуємо вносити азотне добриво JIVA NITRO.
ПОЗАКОРЕНЕВІ ПІДЖИВЛЕННЯ РИСУ. КРОК 1.
Рис є одною з найбільш продуктивних злакових культур. Головними чинниками формування продуктивності цієї культури є: сучасні високопродуктивні сорти, зрошення та збалансоване мінеральне живлення. Зрошення часто проводиться за схемою «вкороченого затоплення», де мінеральне живлення є лімітуючим, тому 30-40% мікроелементів вноситься за рахунок позакореневого підживлення рослин.
Потреба рису у елементах мінерального живлення на однакова на кожному з етапів розвитку. Азот найбільш інтенсивно поглинається у фазі кущення та початку виходу в трубку, а фосфор у проміжку між цими двома фазами. Рослини перестають засвоювати азот у фазі повної стиглості, фосфор у фазі молочно-воскової стиглості.
Підживлення в фазі кущення сприяє:
- прискоренню росту вторинної кореневої системи рослин та вегетативної маси,
- поліпшенню укорінення,
- стимулює кущіння,
- підвищує інтенсивність фотосинтезу,
- підвищенню стійкості рослин до хвороб,
- підвищення урожайності.
В фазі кущення є ефективними підживлення добривами JIVA MIX. За потреби рекомендується додатково вносити JIVA COMBI.
ПОЗАКОРЕНЕВІ ПІДЖИВЛЕННЯ РИСУ. КРОК 2.
Дуруге позакореневе підживлення проводять в фазі виходу в трубку – викидання волоті. Це сприяє підвищеннюкількості продуктивних гілок, виповненості та ваги зерен у волоті, вмістубілку та крохмалю в них.
На даному етапі вегетації для швидкого забезпечення рису доступними мікроелементами та отримання високих врожаїв рекомендуємо використовувати JIVA COMBI та JIVA BOR 20%.
Мікроелементи сприяють покращенню продуктивності ростових процесів та підвищують стресостійкість рослин.
Мідь (Сu) підсилює інтенсивність дихання рослин. Характерною особливістю дії міді є те, що цей елемент підвищує стійкість рослин проти грибкових і бактеріальних захворювань. За нестачі цього елементу гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу.
Марганець (Мn) Фізіологічне значення марганцю полягає у тому, що він бере участь в окисно-відновних реакціях у рослинних клітинах і пов'язаний з діяльністю окиснювальних ферментів – оксидаз. Марганець бере участь і в транспортуванні речовин по органах рослин. Він відіграє важливу роль у процесах засвоювання амонійного та нітратного азоту.
Магній (Mg) Магній входить до складу основного пігменту зеленого листя - хлорофілу. Магній є активатором багатьох ферментів.
Бор (B) Істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.
Більше інформації в нашій групі в cоцмережі https://www.facebook.com/Jiva.npk.ua