ДОЛОМІТ

ЗАСТОСУВАННЯ

ДОЛОМІТ - CaMg (CO3) 2, вапняне добриво. Містить 12 - 21% і більше MgO. Застосовують для ґрунтів: підзолистих, сірих лісових, опідзолених і вилужених чорноземів та ін. з підвищеною кислотністю, особливо супіщаних, бідних магнієм.

Використовують також для виробництва фосфорно-магнієвих і азотно-магнієвих добрив.
Доломіт вважається кращим вапняковим добривом для грунтів з високим рівнем pH. Вчені провели дослідження, яке підтверджує, що після внесення доломітового борошна в дозі двох тонн на га, врожайність озимої пшениці підвищилася на 20%, кукурудзи - на 15%, насіння соняшнику - на 13%, цукрових буряків - на 10 %.
Зниження кислотності забезпечує приріст врожайності і для інших культур: ярих зернових і жита озимого - до 0,5 т/га, буряка столового і капусти - до 8 т/га, картоплі - до 5 т/га, сіна конюшини - до 3 т/га.
Найбільші прибавки врожаїв сільськогосподарських культур забезпечує доломітове борошно з розміром частинок менше 1 мм; збільшення крупності помелу доломіту до 1-3 мм знижує його ефективність.

Напівобпалений доломіт - продукт обпалення доломіту. Містить близько 27% MgO, 2% CaO, 57% СаСОз. Магній цього добрива добре доступний рослинам. Використовують його для вапнування грунтів.

МЕХАНІЗМ ДІЇ ДОЛОМІТУ ЯК ДОБРИВА
При внесенні доломіту кальцій і магній перетворюються в розчинні у воді бікарбонати. Вони витісняють водень з грунту, зменшуючи при цьому її кислотність. Кальцій сприяє зростанню рослини і покращує стан кореневої системи. У свою чергу, магній входить до складу хлорофілу, який бере участь у фотосинтезі. Крім цього, магній має властивість накопичуватися в насінні, забезпечуючи при цьому кращий ріст культури.
Найбільше магній поглинають картопля, буряк і бобові трави.
При оптимальному ж рівні магнію у сільгоспкультури розвивається потужна коренева система і підвищується сприйнятливість до інших добрив.
Доломіт сприяє переходу корисних сполук азоту, фосфору і калію в доступне для рослин стан, оскільки не всі з'єднання одних і тих же елементів засвоюються однаково продуктивно. Таким чином, доломіт є свого роду провідником для корисних мікроелементів, завдяки чому ефективність застосування мінеральних добрив підвищується на 30-50%.
Щоб не підвищувати кислотність грунту, доломіт потрібно вносити разом з добривами в певних пропорціях.

ПРИРОДНІ ЗОНИ ВИКОРИСТАННЯ ДОЛОМІТУ

Використання доломіту найпотрібніше в Поліссі і в Лісостеповій зоні.
Саме в цих районах одні з найбідніших на магній типи грунту: дерново-підзолистий, сірий лісовий, темно-сірий опідзолений і чорнозем опідзолений.

Візуально кислі грунти можна визначити за характерними бур'янам: щавлю, осока, луговик, ситнику, вереску і хвощу польового. Але найкраще зробити аналіз фізико-хімічних показників ґрунту: рівня pH, кількості поживних речовин і інших.
При цьому необхідна доза доломітового борошна залежить від рівня кислотності грунту.

ПЕРЕВАГИ ТА НОРМИ ВНЕСЕННЯ ДОЛОМІТУ
Перевагами застосування доломіту в сільському господарсті являється:
1) використання меліоранту знижує рівень кислотності на 15%;
2)доломітове борошно застосовують для поліпшення переробки органічних відходів;
3) за допомогою доломіту можна підвищити стійкість рослин до хвороб, поліпшити фізико-хімічні та біологічні властивості грунту: аерацію, рихлість, водопроникність;
4) мелений доломіт абсолютно нетоксичний для будь-яких живих істот, за винятком деяких видів комах-шкідників;
5) відповідно до умов Міжнародної федерації органічного руху (IFOAM), доломітове борошно внесено до переліку препаратів, дозволених у виробництві органічної продукції.

Норми внесення залежать від кислотності і механічного складу ґрунтів і коливаються:
- кислі грунти (рН менше 4,5): 500-600 г на 1 м2 (5-6 т / га);
- средньокислі (рН 4,5-5,2): 450-500 г на 1 м2 (4,5-6 т / га);
- слабокислі (рН 5,2-5,6): 350-450 г на 1 м2 (3,5-4,5 т / га).
На легких ґрунтах дозу зменшують в 1,5 рази, а на важких глинистих збільшують на 10-15%. При внесенні для більш ефективної дії необхідно досягти рівномірного розподілу вапнякового борошна по всій площі ділянки. При внесенні повної дози ефект від вапнування зберігається протягом 8-10 років. Ефективність доломітового борошна збільшується при одночасному внесенні борних і мідних мікродобрив.

Відносно реакції середовища і відклику на вапнування (внесення доломітового борошна) сільськогосподарські культури поділяють на кілька груп:

• перша група - культури, що не переносять кислих грунтів: люцерна, еспарцет, цукровий, столовий та кормовий буряк, капуста. Вони добре ростуть тільки при нейтральній або слаболужній реакції грунтового середовища (рН 7-7,5) і дуже активно відгукуються на внесення вапна навіть на слабокислих грунтах.

• друга група - культури, чутливі до підвищеної кислотності: ячмінь, яра та озима пшениця, кукурудза, соя, квасоля, горох, вика, кормові боби, конюшина, огірок, цибуля, салат. Вони краще ростуть і розвиваються при близькій до нейтральної реакції (рН 6-7) і добре відгукуються на вапнування не тільки сильно-і средньокислих, але і слабокислих грунтів.

• третя група – слабо чуттєві до підвищеної кислотності ґрунтів культури: жито, овес, просо, гречка, тимофіївка, редис, морква, томати. Культури цієї групи можуть задовільно рости в досить широкому діапазоні грунтів - від кислих до слаболужних (рН від 4,5 до 7,5), але найбільш сприятливі для їхнього росту грунту із слабокислою реакцією (рН 5,5-6,0). Вони позитивно реагують на вапнування сильно-і средньокислих грунтів повними дозами, що пояснюється не тільки безпосередньо зниженням кислотності, а й ефектом поліпшення живлення рослин азотом і зольними елементами після вапнування.

• четверта група - культури, що вимагають вапнування тільки середньо- і сильнокислому грунтів. Так, на врожайності картоплі практично не позначається невелика кислотність, а льон навіть краще росте при слабокислій реакції грунтового середовища (рН 5,5-6,0). Високі дози Са-СО3 при недостатньому внесенні добрив, насамперед калійних, негативно впливають на якість продукції цих культур: картопля сильно уражується паршею, знижується вміст крохмалю в бульбах, а льон захворює кальцієвим хлорозом, погіршується якість волокна. Ці наслідки пов'язані не стільки з нейтралізацією кислотності, скільки зі зменшенням в грунті при вапнуванні.

Кількість внесеного доломіту залежить від:

• плавної зміни pH - більш кислі грунти вимагають більшого внесення доломіту;

• поглинальної здатності ґрунту (ємності катіонного обміну) - мулисті і глинисті грунти потребують внесення більш високих доз доломіту, ніж піщані ґрунти. Органічна речовина грунтів має високу ємністю поглинання для вапна.

• Важкі глинисті грунти потребують щорічного вапнування.

При вапнуванні завдання полягає в рівномірному розподілі і ретельному перемішуванні доломіту з грунтом з верхніми 15-20 см грунту. Якщо розкидати доломіт по поверхні, то результат теж буде, але позначиться не раніше, ніж через рік.

Доломіт не обпалює листя рослин і його можна розкидати на пасовищах і газонах.

Доломітове борошно, а також вапно можна змішувати з аміачною селітрою, сульфатом амонію, сечовиною, суперфосфатом простим, суперфосфатом гранульованим, подвійним, гноєм.

На польових культурах Доломіт показує найвищу ефективність при весняному передпосівному внесенні методом розкидання по стерні перед оранкою; можна застосовувати також взимку.
У садівництві та городництві Доломіт найкраще застосовувати навесні внесенням по міжряддях або восени після збору врожаю. На луках і пасовиськах рекомендується внесення ранньої весни, а також між покосами.


Більше інформації в нашій групі в cоцмережі https://www.facebook.com/Jiva.npk.ua