Капуст
Рекомендації по вирощуванні
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ
Вимоги до температури.
Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з'являються на 5-6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С.
Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу
Сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.
Вимоги до вологи.
Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність.
Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості.
Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.
Вимоги до світла.
Сонячне світло - основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації.
Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.
Вимоги до ґрунту.
Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами.
КРИТЕРІЇ ПІДБОРУ СОРТУ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР
Сьогодні на території України агроформуваннями різних форм власності вирощується понад 150 сортів озимих зернових культур, але лише окремі з них забезпечують високі та стабільні врожаї щороку.
Розглянемо основні характеристики сортів озимих зернових культур, на які потрібно звертати увагу під час планування їх придбання та подальшого вирощування.
1.Агрокліматична зона вирощування
Територія України розташована у трьох основних агрокліматичних зонах: Степу, Лісостепу та Полісся, також в окремий список виносять територію Карпат та Криму, які відрізняються між собою за низкою показників, таких як: середня багаторічна температура повітря та кількість опадів, тривалість вегетаційного періоду у рослин, видове розмаїття флори та фауни, типи ґрунтів тощо.
Щоб мати гарантований урожай, необхідно висівати ті сорти, що пройшли в умовах кожної області всебічну оцінку під час вивчення сортів рослин і рекомендуються до вирощування у конкретному регіоні.
2. Едафостійкість.
Агроном повинен мати інформацію про те, які типи ґрунтів переважають в його господарстві та знати їхню характеристику.Сорти озимих зернових культур мають неоднакові вимоги до ґрунтів, по-різному реагують на вирощування, скажімо, на піщаних та суглинкових ґрунтах. Тому при виборі сорту потрібно звертати увагу на таку важливу характеристику, як едафостійкість, або вибагливість до ґрунтів.
3. Зимо-та морозостійкість
Проблема зимо- та морозостійкості озимих зернових культур є однією із найбільш важливих в економіці сільського господарства, рішення якої буде сприяти збільшенню зернового балансу в країні.
Для прикладу наводимо таблицю 1, в якій вказується зимостійкість найбільш поширених сортів.
Різниця між сортами в динаміці росту, формування урожаю, реакції на окремі фактори технології вирощування суттєва, тому при виборі сорту слід враховувати, який з елементів продуктивності сорту в конкретних умовах господарства є вирішальним для досягнення максимального потенціалу сорту, особливо звертати увагу на один із головних факторів для умов України – це зимостійкість сорту.
4. Стійкість до шкідників та хвороб
Чи не найбільшої шкоди посівам зернових культур завдають багаточисельні шкідники та хвороби.
Пошкодженість шкідниками та розвиток хвороб залежить від генетично обумовленої стійкості сортів та гібридів до патогенів, умов зовнішнього середовища і технології вирощування.
5. Репродукція
Наукою доведено, а практикою підтверджено, що елітне насіння пшениці озимої збільшує урожайність в межах 0,5 т/га порівняно з насінням першої репродукції та 0,7-0,9 т/га порівняно з висівом насіння третьої репродукції.Найкраще для вирощування обирати ті сорти чи гібриди, насіння яких має високі репродукції.
ОБРОБІТОК ГРУНТУ ПІД ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ.
При розміщенні озимини після гороху і всіх попередників, які відносно пізно звільняють поле, рекомендується проводити поверхневий обробіток ґрунту дисковими знаряддями або широкозахватними комбінованими ґрунтообробними агрегатами.
Високу якість обробітку ґрунту майже після всіх попередників забезпечують чизельні знаряддя, які проводять розпушування ґрунту на глибину до 35-40 см з одночасним щілюванням, вирівнюванням поверхні поля і подрібненням грудок.
При розміщенні пшениці озимої після багаторічних трав у підзоні достатнього зволоження доцільнішою є оранка, а нестійкого зволоження — оранка і поверхневий обробіток забезпечують практично однаковий ефект.
Після пізно зібраних попередників, коли розрив у часі між його збиранням і сівбою мінімальний, основний, передпосівний обробіток і сівбу проводять в єдиному технологічному циклі, використовуючи при цьому дискові борони чи лущильники та комбіновані агрегати, які мають у своєму складі котки, культиватори й вирівнювачі та забезпечують високу якість підготовки ґрунту до сівби пшениці озимої за один прохід.
Після основного обробітку площі під пшеницю озиму в міру потреби боронують або культивують з метою знищення сходів бур'янів та падалиці врожаю попередньої культури. Післязбиральні рештки на поверхні найкраще загортаються дисковими боронами та комбінованими ґрунтообробними агрегатами.
ОПТИМАЛЬНІ СТРОКИ СІВБІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.
У технології вирощування озимої пшениці велике значення мають строки сівби.
Багаторічними дослідженнями, проведеними в Інституті землеробства південного регіону НААН України, встановлено, що для одержання високого врожаю пшениці озимої по чорному пару кращим строком сівби є період з 25 вересня до 5 жовтня. Коли сіяти озиму пшеницю в ці строки, рослини восени встигають розкущитися, створити по три-чотири пагони, сформувати добре розвинену кореневу систему, набути високої зимостійкості. Така інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці забезпечує найвищу врожайність зерна озимої пшениці.
Відхилення від оптимальних строків висівання призводить до зниження врожаю.
За ранніх строків посіву озимої пшениці (5 вересня) рослини восени надмірно кущаться, створюють по шість-сім і більше пагонів, розвивають велику надземну масу, часто переростають і потім мають понижену зимостійкість, значно пошкоджуються злаковими мухами й хворобами, через що врожайність знижується в середньому на 5,7 ц з гектара.Найбільший недобір зерна - 13,6 ц/га - мають у разі пізніх строків сівби (15 жовтня), коли врожайність становить у середньому 27, тоді як за оптимальних строків - 42-45 ц/га.
Отже, сіяти озиму пшеницю слід у такі строки, щоб до входу в зиму рослини добре розкущилися, створили по три-чотири пагони й сформували добре розвинену кореневу систему та набули високої стійкості до несприятливих умов перезимівлі.
Проте оптимальний строк сівби озимої пшениці щорічно значно змінюється, що залежить від погодних умов року.
Розбіжність між оптимальними строками за роками становить 30-45 днів. Тому розраховувати на отримання максимального врожаю озимої пшениці, використовуючи середню дату сівби, не можна. Кращі строки її сівби слід визначати з урахуванням погодних умов, вологості грунту, попередника, сорту тощо.
ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.
Озима пшениця має високий потенціал врожайності. На сьогодні багато господарств в Україні переступили рубіж 7 т/га, в середньому з усієї площі, і прагнуть до заповітної позначки в 10 т/га. Ця цифра стала реальністю в найбільш розвинених європейських країнах, і там вже ставляться завдання досягти врожайності пшениці в 15 т/га, що стало цілком можливим завдяки новим технологіям вирощування.
Але багатьом господарствам не вистачає грамотного підходу до оптимізації харчування озимої пшениці та обґрунтованості витрат на ці заходи.
При вирощуванні зернових колосових харчування рослин грає першорядну роль. За численними даними, від цього фактора залежить до 40% надбавки врожайності.
Існує думка, що на багатьох українських землях для пшениці досить забезпечити азотне живлення, щоб отримувати високі врожаї зерна. Однак практичний досвід доводить: азотні добрива мають свою межу для збільшення врожайності, який обмежується законом мінімального фактора (Закон Лібіха), кількістю вологи, властивостями ґрунту і стрес-факторами.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 1.
Особливу увагу при вирощуванні озимих культур варто приділяти передпосівній обробці насіння.
Вивчення впливу рістрегулюючих речовин і мікродобрив на процеси росту і розвитку пшениці озимої та її урожайність, свідчить про доцільність використання окремих препаратів як для обробки насіннєвого матеріалу, так і для обприскування вегетуючих рослин з метою посилення їх стійкості до абіотичних стресфакторів та підвищення рівня врожайності.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 2.
Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 25–35 кг азоту; 11–13 кг фосфору; 20–27 кг калію, 5 кг кальцію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки, 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену.
Слід зазначити, що чим більший урожай і вища норма мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин.
Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення у легкодоступній формі в ґрунті майже не буває, тому для одержання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити мінеральні добрива.Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при посіві і підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток або при посіві. Перенесення цих добрив для весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива при посіві.
Рекомендуємо добрива марки Jiva NPK.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 3.
Листкові підживлення
Як далі здійснювати листове внесення добрив? І чи варто?
В даному контексті існує два підходи.
Перший - для господарств, де традиційно добрива в грунт вносяться в достатній кількості. В таких підприємствах враховують рекомендації з аналізу грунтів, і по листу намагаються внести відсутню кількість сірки, магнію, марганцю, міді, які найбільш знижують врожайність пшениці.
Другий тип господарств, де добрив вносять мало, в основному азотні. Там намагаються компенсувати їх кількість листовим внесенням комплексів макро + мікро. Причому часто це добрива з ряду фертигаторів (тобто для краплинного зрошення), так як вони дешевші. Іноді в схему включають ще солі гумінових кислот для антистресового ефекту.
Звичайно в обох варіантах є раціональне зерно і це працює. Ну а правильне рішення десь посередині.
Отже, на чому грунтуються принципи раціонального харчування рослин по листу?
Принцип Закону Лібіха, звичайно, на першому місці. І ми повинні розуміти, що тут одним аналізом грунтів не обійтися. Наприклад, були отримані дані аналізів ґрунту, що вимагають внесення певної норми добрив. Однак рН, температура, волога, механічний склад грунту, активність мікрофлори будуть вносити свої корективи, роблячи елементи живлення тимчасово недоступними. Так нам добре відомо, як навесні червоніють листя у пшениці через низькі температури, які блокують поглинання фосфору або пізніше через посуху підсихають кінчики прапорцевого листка, так як калій стає малодоступним.
Саме тому компанія ЖИВА УКРАЇНА розробляє комплексні схеми мінерального живлення озимої пшениці.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 4.
За оптимальних строків сівби, достатньої кількості вологи і рухомих сполук елементів живлення в грунті фаза кущення пшениці озимої починається через 15 діб після появи сходів. Тобто за сприятливих умов процес кущення зазвичай відбувається восени.
За пізніх строків сівби й на грунтах із низькою вологістю і нестачею елементів живлення процес кущіння рослин переважно або значною мірою відбувається навесні.
В осінній період валива роль у створенні оптимальних умов їх розвитку в цей час належить наявності та правильному співвідношенню між рухомими сполуками елементів живлення в грунті.
Посилене азотне живлення пшениці озимої на ранніх етапах росту й розвитку знижує врожай, оскільки під час проростання насіння азот гальмує ріст коренів і зумовлює деяку депресію початкового росту рослин.
У розвитку пшениці озимої виділяють два критичні періоди забезпеченості рослин елементами живлення:
1 - від появи сходів до припинення осінньої вегетації, коли рослини досить чутливі до нестачі азоту, калію, та фосфору;
2 - від початку відновлення весняної вегетації до виходу в трубку, коли рослини досить чутливі до нестачі азоту.Система удобрення в осінній період має бути спрямована на нейтралізацію надлишкового живлення рослин азотом, тобто посилення фосфорного і калійного живлення.
Калій підвищує холодостійкість рослин, посилює кущіння, а оптимальне азотно-фосфорне живлення на початкових етапах розвитку пшениці стимулює ріст і заглиблення її коренів, сприяє накопиченню значної кількості цукрів, що підвищує стійкість рослин до низьких температур.
ЖИВА УКРАЇНА рекомендує в період осінньої вегетації підживлювати озиму пшениці добривом Jiva MIX 10-5-40+МЕ.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 5.
Перше весняне підживлення ми проводимо на початку відростання рослин - по мерзлоталому грунту.
Цей період можна назвати "критичним" щодо азоту. Адже в рослин відбувається інтенсивний ріст наземних вегетативних органів. Та основне те, що в конусі наростання закладаються важливі елементи продуктивності рослин: кількість бічних стебел, листя, а відповідно, й площа листкової поверхні та густота посіву.
В цей період потрібне помірне азотне живлення озимої пшениці.
Норма внесення азоту для першого підживлення залежить від стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. Норму його збільшують у роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації. Недоцільно проводити перше підживлення у роки з ранньою весною на добре розвинених густих посівах.
Найбільший ефект азот забезпечує у районах із низькою потенційною родючістю ґрунтів і достатнім зволоженням. Обов'язковим є внесення азоту на бідних дерново-підзолистих ґрунтах.
Варто зазначити, що чим пізніше підживити рослини, тим менше азот впливатиме на врожайність, але більше на якість.
Надлишок азоту в цей період теж небажаний, адже він може спричинити вилягання рослин у фазі трубкування.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 6.
У рослини, як єдиного цілого організму, існує тісний зв'язок між усіма життєво важливими процесами, зокрема, між кореневим і позакореневим живленнями. Тому позакореневі підживлення потрібно розглядати як технологічний прийом, який за певних умов підвищує ефективність внесення добрив та використання родючості ґрунту.
Озима пшениця ефективно реагує на внесення мікродобрив. За формування низького рівня врожайності зерна (20-30 ц/га) на більшості ґрунтів обмежувальним чинником продуктивності рослин є забезпечення макроелементами.
Під час внесення високих норм мінеральних добрив подальше підвищення врожаю залежить від елементу живлення, який є в мінімумі.
Найважливішими мікроелементами для неї є марганець, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять у ґрунт разом із мінеральними добривами, а також позакореневим підживленням мікроелементами.
При вирощуванні зернових можна виділити 3 основних "критичних" етапи, під час яких спостерігається найбільша потреба в поживних речовинах:
I– сходи (позакореневе підживлення дозволяє підготувати рослину до зимівлі);
II– кущення (забезпечує активізацію морфофізіологічних процесів);
III– вихід в трубку (якісно покращує процеси формування і розвитку зерна).
Для забезпечення посівів озимої пшениці поживними речовинами компанія ЖИВА УКРАЇНА пропонує виикористовувати в фазу "кінець кущіння - початок виходу в трубку" комплексні мінеральні добрива Jiva MIX в поєднанні з Jiva COMBI. Вони містять гармонійно збалансований набір мікроелементів та азоту, що повністю відповідають поживним вимогам даного виду рослин.Мікроелементи, які входять до складу добрив, знаходяться в легкозасвоюваній рослиною хелатній формі, що гарантує їх повне, якісне і ефективне засвоєння поверхнею рослин.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 7.
Калій для зернових культур не менш важливий на всіх етапах вирощування. Він грає першорядну роль в іонному обміні і поглинанні води і поживних речовин з грунтового розчину. Без калію неможливий відтік вуглеводів з листя. Він відповідальний за транспорацію і відкриття продихів на листках.
Навесні і на протязі сезону нестача калію знижує поглинання води, а на завершальних етапах відбивається в поганому наливанні зерна і зниження якості. Недолік калію призводить до зниження засвоєння азоту. Для забезпечення калієм в критичні періоди росту, а також в разі прояву його дефіциту, який проявляється в бурому кольорі і всиханні кінчиків листя, дуже добре зарекомендував себе Jiva MIX 10-5-40 + МЕ.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 8.
Для тих випадків, коли проявляється дефіцит відразу всіх макроелементів, АРУС ТРЕЙД пропонує універсальний продукт Jiva MIX 20-20-20 + МЕ. Це прекрасно збалансована формула, яка містить азот, фосфор і калій, а також оптимальний набір мікроелементів.
Jiva MIX 20-20-20 + МЕ особливо цінний для використання в критичні фази закладки колосків - 31-32 стадію за шкалою Задокса і 39-49 - закладки зерен. Норма в 2-3 кг/га кількісно невелика, але, як то кажуть: «дорога ложка до обіду».
Завдяки швидкому й ефективному проникненню, оптимізує харчування в критичний період і дає поштовх до високого врожаю.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 9.
Протягом всього періоду зростання і розвитку рослини відчувають вплив стресів: кліматичні, грунтові стреси або стреси, які виникають під дією антропогенних факторів, до яких можна віднести вплив ЗЗР (в першу чергу гербіцидів і регуляторів росту) і помилки технологій.
Відсутність вологи або перепади температур супроводжують озиму пшеницю протягом усього періоду вегетації.
Найбільш важливо підтримати рослини в критичні фази або, коли рослини дуже ослаблені і не можуть впоратися самостійно.
Однак стреси від застосування ЗЗР дуже конкретно прогнозовані і призводять до значного зниження врожаю. За даними перевірки на дослідних полях, навіть досить м'які гербіциди з групи сульфонілсечовин можуть за рахунок стресів знижувати врожайність на 3-5 ц / га. А півтонни недобору зерна - це великі втрати.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 10.
Якість води особливо важлива при підгодівлі рослин добривами. Перш ніж поливати рослини, необхідно перевірити наступні параметри води: температуру, показники рН і ЄС, вміст мікро- і макроелементів, а також карбонатних іонів.
Аналіз може містити дані: жорсткість води або вміст елементів.
Дуже важливим параметром є реакція води, яка визначається водневим показником рН. В субстратах рН приймає значення від 3 до 10. Дистильована вода, будучи нейтральним розчином, має рН 7, дощова вода, слабокисла, - 6-6,5, лимонна кислота - 2,3, а луг - 13. Вода з відкритих водойм має показник рН 6,5-8,5, а вода колодязна - 6,6-7,5. Слід пам'ятати, що у випадку з рН різниця на одну одиницю досить істотна, розчин з рН 5,5 в 10 разів більше кислий, ніж розчин з рН 6,5.
Показник, що поєднує реакції розчину води, грунтового субстрату і поживної суміші, є дуже важливим, оскільки визначає засвоюваність рослинами різних поживних елементів.
ТЕРМІНИ ТА СПОСОБИ ЗБИРАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ.
Готуючись до збирання урожаю зернових, треба завчасно визначити його терміни та способи.
Терміни визначають, виходячи зі стиглості й вологості зерна, а також стану посіву. Терміни пов'язані ще зі способами збирання (збирання та обробки зернових колосових).
У разі передчасного скошування у валки, коли зернівка перебуває у фазі тістоподібної стиглості (вологість - 45-50%), недобір урожаю озимої пшениці може становити 16-18%, погіршуються й показники якості (маса 1000 зернин і натура зерна, енергія проростання й схожість насіння, вміст клейковини тощо).
Запізніле збирання, наприклад через 20 днів після настання повної стиглості, призводить до втрат 10-12% урожаю пшениці. Це відбувається внаслідок осипання, пошкодження клопом черепашкою, подрібнення та травмування зерна.
Кращим способом збирання урожаю зернових колосових слід вважати пряме комбайнування, яке проводять за досягнення повної стиглості й вологості зерна 14-18%. Жнива при цьому способі слід закінчити за 10-12 днів.
Роздільним способом слід збирати високорослі, схильні до вилягання та осипання сорти з густотою стеблостою не менше 280-300 шт./м2, а також нерівномірно достигаючі та сильно забур'янені посіви.
Так, тверда пшениця стійкіша до осипання, ніж м'яка, тому її доцільно збирати прямим комбайнуванням. Лише в разі сильного забур'янення посіву застосовують роздільне збирання.
Озиме жито збирають як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом залежно від стану посіву.
Озиме тритикале на зерно збирають як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом.
СПОСОБИ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ТА ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА.
Зібране зерно може бути вологим, містити органічні та мінеральні домішки, тож є нестійким і швидко втратить якість під час зберігання.
Зерно з різною вологістю має такий порядок обробки: до 14% вважають сухим і придатним для зберігання; до 17% - вологим і таким, що потребує підсушування, зокрема способом почергового переміщення (перекидання) чи вентилювання; понад 17% - сирим з обов'язковим висушуванням.
Зерно вологе й сире в разі тимчасового зберігання до сушіння слід розміщувати на установках активного вентилювання з обов'язковим контролем за температурою й вологістю.
Зерно, зібране комбайнами, підлягає негайному очищенню, особливо якщо воно вологе (збирання та обробка зернових колосових). Затримка з очищенням вологого й сирого зерна може призвести до його самозігрівання й погіршення якості вже через 10-12 годин зберігання.
Очищення зерна може бути попереднім, первинним і вторинним залежно від чистоти, вологості та призначення зернової маси.
Сушіння зерна
Здійснюють його в разі підвищеної збиральної вологості, а також для термічного знезараження зерна від шкідників. Щодо пшениці, то спочатку сушать зерно твердих, сильних і цінних сортів.
До основних правил сушіння належать:
1) формування для сушіння партій, однорідних за вологістю, бажано очищеного зерна;
2) дотримання температурних режимів, головним чином, нагрівання зерна, залежно від культури, її вологості й призначення;
3) закінчення сушіння зерна за вологості, встановленої для кожної культури;
4) охолодження нагрітого зерна.
Вимоги до температури.
Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з'являються на 5-6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С.
Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу
Сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.
Вимоги до вологи.
Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність.
Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості.
Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.
Вимоги до світла.
Сонячне світло - основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації.
Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.
Вимоги до ґрунту.
Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами.
КРИТЕРІЇ ПІДБОРУ СОРТУ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР
Сьогодні на території України агроформуваннями різних форм власності вирощується понад 150 сортів озимих зернових культур, але лише окремі з них забезпечують високі та стабільні врожаї щороку.
Розглянемо основні характеристики сортів озимих зернових культур, на які потрібно звертати увагу під час планування їх придбання та подальшого вирощування.
1.Агрокліматична зона вирощування
Територія України розташована у трьох основних агрокліматичних зонах: Степу, Лісостепу та Полісся, також в окремий список виносять територію Карпат та Криму, які відрізняються між собою за низкою показників, таких як: середня багаторічна температура повітря та кількість опадів, тривалість вегетаційного періоду у рослин, видове розмаїття флори та фауни, типи ґрунтів тощо.
Щоб мати гарантований урожай, необхідно висівати ті сорти, що пройшли в умовах кожної області всебічну оцінку під час вивчення сортів рослин і рекомендуються до вирощування у конкретному регіоні.
2. Едафостійкість.
Агроном повинен мати інформацію про те, які типи ґрунтів переважають в його господарстві та знати їхню характеристику.Сорти озимих зернових культур мають неоднакові вимоги до ґрунтів, по-різному реагують на вирощування, скажімо, на піщаних та суглинкових ґрунтах. Тому при виборі сорту потрібно звертати увагу на таку важливу характеристику, як едафостійкість, або вибагливість до ґрунтів.
3. Зимо-та морозостійкість
Проблема зимо- та морозостійкості озимих зернових культур є однією із найбільш важливих в економіці сільського господарства, рішення якої буде сприяти збільшенню зернового балансу в країні.
Для прикладу наводимо таблицю 1, в якій вказується зимостійкість найбільш поширених сортів.
Різниця між сортами в динаміці росту, формування урожаю, реакції на окремі фактори технології вирощування суттєва, тому при виборі сорту слід враховувати, який з елементів продуктивності сорту в конкретних умовах господарства є вирішальним для досягнення максимального потенціалу сорту, особливо звертати увагу на один із головних факторів для умов України – це зимостійкість сорту.
4. Стійкість до шкідників та хвороб
Чи не найбільшої шкоди посівам зернових культур завдають багаточисельні шкідники та хвороби.
Пошкодженість шкідниками та розвиток хвороб залежить від генетично обумовленої стійкості сортів та гібридів до патогенів, умов зовнішнього середовища і технології вирощування.
5. Репродукція
Наукою доведено, а практикою підтверджено, що елітне насіння пшениці озимої збільшує урожайність в межах 0,5 т/га порівняно з насінням першої репродукції та 0,7-0,9 т/га порівняно з висівом насіння третьої репродукції.Найкраще для вирощування обирати ті сорти чи гібриди, насіння яких має високі репродукції.
ОБРОБІТОК ГРУНТУ ПІД ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ.
При розміщенні озимини після гороху і всіх попередників, які відносно пізно звільняють поле, рекомендується проводити поверхневий обробіток ґрунту дисковими знаряддями або широкозахватними комбінованими ґрунтообробними агрегатами.
Високу якість обробітку ґрунту майже після всіх попередників забезпечують чизельні знаряддя, які проводять розпушування ґрунту на глибину до 35-40 см з одночасним щілюванням, вирівнюванням поверхні поля і подрібненням грудок.
При розміщенні пшениці озимої після багаторічних трав у підзоні достатнього зволоження доцільнішою є оранка, а нестійкого зволоження — оранка і поверхневий обробіток забезпечують практично однаковий ефект.
Після пізно зібраних попередників, коли розрив у часі між його збиранням і сівбою мінімальний, основний, передпосівний обробіток і сівбу проводять в єдиному технологічному циклі, використовуючи при цьому дискові борони чи лущильники та комбіновані агрегати, які мають у своєму складі котки, культиватори й вирівнювачі та забезпечують високу якість підготовки ґрунту до сівби пшениці озимої за один прохід.
Після основного обробітку площі під пшеницю озиму в міру потреби боронують або культивують з метою знищення сходів бур'янів та падалиці врожаю попередньої культури. Післязбиральні рештки на поверхні найкраще загортаються дисковими боронами та комбінованими ґрунтообробними агрегатами.
ОПТИМАЛЬНІ СТРОКИ СІВБІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.
У технології вирощування озимої пшениці велике значення мають строки сівби.
Багаторічними дослідженнями, проведеними в Інституті землеробства південного регіону НААН України, встановлено, що для одержання високого врожаю пшениці озимої по чорному пару кращим строком сівби є період з 25 вересня до 5 жовтня. Коли сіяти озиму пшеницю в ці строки, рослини восени встигають розкущитися, створити по три-чотири пагони, сформувати добре розвинену кореневу систему, набути високої зимостійкості. Така інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці забезпечує найвищу врожайність зерна озимої пшениці.
Відхилення від оптимальних строків висівання призводить до зниження врожаю.
За ранніх строків посіву озимої пшениці (5 вересня) рослини восени надмірно кущаться, створюють по шість-сім і більше пагонів, розвивають велику надземну масу, часто переростають і потім мають понижену зимостійкість, значно пошкоджуються злаковими мухами й хворобами, через що врожайність знижується в середньому на 5,7 ц з гектара.Найбільший недобір зерна - 13,6 ц/га - мають у разі пізніх строків сівби (15 жовтня), коли врожайність становить у середньому 27, тоді як за оптимальних строків - 42-45 ц/га.
Отже, сіяти озиму пшеницю слід у такі строки, щоб до входу в зиму рослини добре розкущилися, створили по три-чотири пагони й сформували добре розвинену кореневу систему та набули високої стійкості до несприятливих умов перезимівлі.
Проте оптимальний строк сівби озимої пшениці щорічно значно змінюється, що залежить від погодних умов року.
Розбіжність між оптимальними строками за роками становить 30-45 днів. Тому розраховувати на отримання максимального врожаю озимої пшениці, використовуючи середню дату сівби, не можна. Кращі строки її сівби слід визначати з урахуванням погодних умов, вологості грунту, попередника, сорту тощо.
ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.
Озима пшениця має високий потенціал врожайності. На сьогодні багато господарств в Україні переступили рубіж 7 т/га, в середньому з усієї площі, і прагнуть до заповітної позначки в 10 т/га. Ця цифра стала реальністю в найбільш розвинених європейських країнах, і там вже ставляться завдання досягти врожайності пшениці в 15 т/га, що стало цілком можливим завдяки новим технологіям вирощування.
Але багатьом господарствам не вистачає грамотного підходу до оптимізації харчування озимої пшениці та обґрунтованості витрат на ці заходи.
При вирощуванні зернових колосових харчування рослин грає першорядну роль. За численними даними, від цього фактора залежить до 40% надбавки врожайності.
Існує думка, що на багатьох українських землях для пшениці досить забезпечити азотне живлення, щоб отримувати високі врожаї зерна. Однак практичний досвід доводить: азотні добрива мають свою межу для збільшення врожайності, який обмежується законом мінімального фактора (Закон Лібіха), кількістю вологи, властивостями ґрунту і стрес-факторами.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 1.
Особливу увагу при вирощуванні озимих культур варто приділяти передпосівній обробці насіння.
Вивчення впливу рістрегулюючих речовин і мікродобрив на процеси росту і розвитку пшениці озимої та її урожайність, свідчить про доцільність використання окремих препаратів як для обробки насіннєвого матеріалу, так і для обприскування вегетуючих рослин з метою посилення їх стійкості до абіотичних стресфакторів та підвищення рівня врожайності.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 2.
Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 25–35 кг азоту; 11–13 кг фосфору; 20–27 кг калію, 5 кг кальцію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки, 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену.
Слід зазначити, що чим більший урожай і вища норма мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин.
Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення у легкодоступній формі в ґрунті майже не буває, тому для одержання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити мінеральні добрива.Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при посіві і підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток або при посіві. Перенесення цих добрив для весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива при посіві.
Рекомендуємо добрива марки Jiva NPK.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 3.
Листкові підживлення
Як далі здійснювати листове внесення добрив? І чи варто?
В даному контексті існує два підходи.
Перший - для господарств, де традиційно добрива в грунт вносяться в достатній кількості. В таких підприємствах враховують рекомендації з аналізу грунтів, і по листу намагаються внести відсутню кількість сірки, магнію, марганцю, міді, які найбільш знижують врожайність пшениці.
Другий тип господарств, де добрив вносять мало, в основному азотні. Там намагаються компенсувати їх кількість листовим внесенням комплексів макро + мікро. Причому часто це добрива з ряду фертигаторів (тобто для краплинного зрошення), так як вони дешевші. Іноді в схему включають ще солі гумінових кислот для антистресового ефекту.
Звичайно в обох варіантах є раціональне зерно і це працює. Ну а правильне рішення десь посередині.
Отже, на чому грунтуються принципи раціонального харчування рослин по листу?
Принцип Закону Лібіха, звичайно, на першому місці. І ми повинні розуміти, що тут одним аналізом грунтів не обійтися. Наприклад, були отримані дані аналізів ґрунту, що вимагають внесення певної норми добрив. Однак рН, температура, волога, механічний склад грунту, активність мікрофлори будуть вносити свої корективи, роблячи елементи живлення тимчасово недоступними. Так нам добре відомо, як навесні червоніють листя у пшениці через низькі температури, які блокують поглинання фосфору або пізніше через посуху підсихають кінчики прапорцевого листка, так як калій стає малодоступним.
Саме тому компанія ЖИВА УКРАЇНА розробляє комплексні схеми мінерального живлення озимої пшениці.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 4.
За оптимальних строків сівби, достатньої кількості вологи і рухомих сполук елементів живлення в грунті фаза кущення пшениці озимої починається через 15 діб після появи сходів. Тобто за сприятливих умов процес кущення зазвичай відбувається восени.
За пізніх строків сівби й на грунтах із низькою вологістю і нестачею елементів живлення процес кущіння рослин переважно або значною мірою відбувається навесні.
В осінній період валива роль у створенні оптимальних умов їх розвитку в цей час належить наявності та правильному співвідношенню між рухомими сполуками елементів живлення в грунті.
Посилене азотне живлення пшениці озимої на ранніх етапах росту й розвитку знижує врожай, оскільки під час проростання насіння азот гальмує ріст коренів і зумовлює деяку депресію початкового росту рослин.
У розвитку пшениці озимої виділяють два критичні періоди забезпеченості рослин елементами живлення:
1 - від появи сходів до припинення осінньої вегетації, коли рослини досить чутливі до нестачі азоту, калію, та фосфору;
2 - від початку відновлення весняної вегетації до виходу в трубку, коли рослини досить чутливі до нестачі азоту.Система удобрення в осінній період має бути спрямована на нейтралізацію надлишкового живлення рослин азотом, тобто посилення фосфорного і калійного живлення.
Калій підвищує холодостійкість рослин, посилює кущіння, а оптимальне азотно-фосфорне живлення на початкових етапах розвитку пшениці стимулює ріст і заглиблення її коренів, сприяє накопиченню значної кількості цукрів, що підвищує стійкість рослин до низьких температур.
ЖИВА УКРАЇНА рекомендує в період осінньої вегетації підживлювати озиму пшениці добривом Jiva MIX 10-5-40+МЕ.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 5.
Перше весняне підживлення ми проводимо на початку відростання рослин - по мерзлоталому грунту.
Цей період можна назвати "критичним" щодо азоту. Адже в рослин відбувається інтенсивний ріст наземних вегетативних органів. Та основне те, що в конусі наростання закладаються важливі елементи продуктивності рослин: кількість бічних стебел, листя, а відповідно, й площа листкової поверхні та густота посіву.
В цей період потрібне помірне азотне живлення озимої пшениці.
Норма внесення азоту для першого підживлення залежить від стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. Норму його збільшують у роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації. Недоцільно проводити перше підживлення у роки з ранньою весною на добре розвинених густих посівах.
Найбільший ефект азот забезпечує у районах із низькою потенційною родючістю ґрунтів і достатнім зволоженням. Обов'язковим є внесення азоту на бідних дерново-підзолистих ґрунтах.
Варто зазначити, що чим пізніше підживити рослини, тим менше азот впливатиме на врожайність, але більше на якість.
Надлишок азоту в цей період теж небажаний, адже він може спричинити вилягання рослин у фазі трубкування.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 6.
У рослини, як єдиного цілого організму, існує тісний зв'язок між усіма життєво важливими процесами, зокрема, між кореневим і позакореневим живленнями. Тому позакореневі підживлення потрібно розглядати як технологічний прийом, який за певних умов підвищує ефективність внесення добрив та використання родючості ґрунту.
Озима пшениця ефективно реагує на внесення мікродобрив. За формування низького рівня врожайності зерна (20-30 ц/га) на більшості ґрунтів обмежувальним чинником продуктивності рослин є забезпечення макроелементами.
Під час внесення високих норм мінеральних добрив подальше підвищення врожаю залежить від елементу живлення, який є в мінімумі.
Найважливішими мікроелементами для неї є марганець, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять у ґрунт разом із мінеральними добривами, а також позакореневим підживленням мікроелементами.
При вирощуванні зернових можна виділити 3 основних "критичних" етапи, під час яких спостерігається найбільша потреба в поживних речовинах:
I– сходи (позакореневе підживлення дозволяє підготувати рослину до зимівлі);
II– кущення (забезпечує активізацію морфофізіологічних процесів);
III– вихід в трубку (якісно покращує процеси формування і розвитку зерна).
Для забезпечення посівів озимої пшениці поживними речовинами компанія ЖИВА УКРАЇНА пропонує виикористовувати в фазу "кінець кущіння - початок виходу в трубку" комплексні мінеральні добрива Jiva MIX в поєднанні з Jiva COMBI. Вони містять гармонійно збалансований набір мікроелементів та азоту, що повністю відповідають поживним вимогам даного виду рослин.Мікроелементи, які входять до складу добрив, знаходяться в легкозасвоюваній рослиною хелатній формі, що гарантує їх повне, якісне і ефективне засвоєння поверхнею рослин.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 7.
Калій для зернових культур не менш важливий на всіх етапах вирощування. Він грає першорядну роль в іонному обміні і поглинанні води і поживних речовин з грунтового розчину. Без калію неможливий відтік вуглеводів з листя. Він відповідальний за транспорацію і відкриття продихів на листках.
Навесні і на протязі сезону нестача калію знижує поглинання води, а на завершальних етапах відбивається в поганому наливанні зерна і зниження якості. Недолік калію призводить до зниження засвоєння азоту. Для забезпечення калієм в критичні періоди росту, а також в разі прояву його дефіциту, який проявляється в бурому кольорі і всиханні кінчиків листя, дуже добре зарекомендував себе Jiva MIX 10-5-40 + МЕ.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 8.
Для тих випадків, коли проявляється дефіцит відразу всіх макроелементів, АРУС ТРЕЙД пропонує універсальний продукт Jiva MIX 20-20-20 + МЕ. Це прекрасно збалансована формула, яка містить азот, фосфор і калій, а також оптимальний набір мікроелементів.
Jiva MIX 20-20-20 + МЕ особливо цінний для використання в критичні фази закладки колосків - 31-32 стадію за шкалою Задокса і 39-49 - закладки зерен. Норма в 2-3 кг/га кількісно невелика, але, як то кажуть: «дорога ложка до обіду».
Завдяки швидкому й ефективному проникненню, оптимізує харчування в критичний період і дає поштовх до високого врожаю.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 9.
Протягом всього періоду зростання і розвитку рослини відчувають вплив стресів: кліматичні, грунтові стреси або стреси, які виникають під дією антропогенних факторів, до яких можна віднести вплив ЗЗР (в першу чергу гербіцидів і регуляторів росту) і помилки технологій.
Відсутність вологи або перепади температур супроводжують озиму пшеницю протягом усього періоду вегетації.
Найбільш важливо підтримати рослини в критичні фази або, коли рослини дуже ослаблені і не можуть впоратися самостійно.
Однак стреси від застосування ЗЗР дуже конкретно прогнозовані і призводять до значного зниження врожаю. За даними перевірки на дослідних полях, навіть досить м'які гербіциди з групи сульфонілсечовин можуть за рахунок стресів знижувати врожайність на 3-5 ц / га. А півтонни недобору зерна - це великі втрати.
МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ. КРОК 10.
Якість води особливо важлива при підгодівлі рослин добривами. Перш ніж поливати рослини, необхідно перевірити наступні параметри води: температуру, показники рН і ЄС, вміст мікро- і макроелементів, а також карбонатних іонів.
Аналіз може містити дані: жорсткість води або вміст елементів.
Дуже важливим параметром є реакція води, яка визначається водневим показником рН. В субстратах рН приймає значення від 3 до 10. Дистильована вода, будучи нейтральним розчином, має рН 7, дощова вода, слабокисла, - 6-6,5, лимонна кислота - 2,3, а луг - 13. Вода з відкритих водойм має показник рН 6,5-8,5, а вода колодязна - 6,6-7,5. Слід пам'ятати, що у випадку з рН різниця на одну одиницю досить істотна, розчин з рН 5,5 в 10 разів більше кислий, ніж розчин з рН 6,5.
Показник, що поєднує реакції розчину води, грунтового субстрату і поживної суміші, є дуже важливим, оскільки визначає засвоюваність рослинами різних поживних елементів.
ТЕРМІНИ ТА СПОСОБИ ЗБИРАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ.
Готуючись до збирання урожаю зернових, треба завчасно визначити його терміни та способи.
Терміни визначають, виходячи зі стиглості й вологості зерна, а також стану посіву. Терміни пов'язані ще зі способами збирання (збирання та обробки зернових колосових).
У разі передчасного скошування у валки, коли зернівка перебуває у фазі тістоподібної стиглості (вологість - 45-50%), недобір урожаю озимої пшениці може становити 16-18%, погіршуються й показники якості (маса 1000 зернин і натура зерна, енергія проростання й схожість насіння, вміст клейковини тощо).
Запізніле збирання, наприклад через 20 днів після настання повної стиглості, призводить до втрат 10-12% урожаю пшениці. Це відбувається внаслідок осипання, пошкодження клопом черепашкою, подрібнення та травмування зерна.
Кращим способом збирання урожаю зернових колосових слід вважати пряме комбайнування, яке проводять за досягнення повної стиглості й вологості зерна 14-18%. Жнива при цьому способі слід закінчити за 10-12 днів.
Роздільним способом слід збирати високорослі, схильні до вилягання та осипання сорти з густотою стеблостою не менше 280-300 шт./м2, а також нерівномірно достигаючі та сильно забур'янені посіви.
Так, тверда пшениця стійкіша до осипання, ніж м'яка, тому її доцільно збирати прямим комбайнуванням. Лише в разі сильного забур'янення посіву застосовують роздільне збирання.
Озиме жито збирають як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом залежно від стану посіву.
Озиме тритикале на зерно збирають як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом.
СПОСОБИ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ТА ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА.
Зібране зерно може бути вологим, містити органічні та мінеральні домішки, тож є нестійким і швидко втратить якість під час зберігання.
Зерно з різною вологістю має такий порядок обробки: до 14% вважають сухим і придатним для зберігання; до 17% - вологим і таким, що потребує підсушування, зокрема способом почергового переміщення (перекидання) чи вентилювання; понад 17% - сирим з обов'язковим висушуванням.
Зерно вологе й сире в разі тимчасового зберігання до сушіння слід розміщувати на установках активного вентилювання з обов'язковим контролем за температурою й вологістю.
Зерно, зібране комбайнами, підлягає негайному очищенню, особливо якщо воно вологе (збирання та обробка зернових колосових). Затримка з очищенням вологого й сирого зерна може призвести до його самозігрівання й погіршення якості вже через 10-12 годин зберігання.
Очищення зерна може бути попереднім, первинним і вторинним залежно від чистоти, вологості та призначення зернової маси.
Сушіння зерна
Здійснюють його в разі підвищеної збиральної вологості, а також для термічного знезараження зерна від шкідників. Щодо пшениці, то спочатку сушать зерно твердих, сильних і цінних сортів.
До основних правил сушіння належать:
1) формування для сушіння партій, однорідних за вологістю, бажано очищеного зерна;
2) дотримання температурних режимів, головним чином, нагрівання зерна, залежно від культури, її вологості й призначення;
3) закінчення сушіння зерна за вологості, встановленої для кожної культури;
4) охолодження нагрітого зерна.