БОР

Бор та його значення.

Бор – досить поширений елемент, але через свою високу хімічну активність він присутній у ґрунті дуже нерівномірно і здебільшого міститься у сполуках, недоступних для кореневої системи рослин.

Бор як регулятор відповідає за синтез стимуляторів та інгібіторів росту рослин.
Він сприяє кращому використанню кальцію та посилює утворення бульбочок на коренях бобових. Також Бор потрібен рослинам протягом усього періоду вегетації, оскільки саме він регулює синтез і транспорт вуглеводів, ростових речовин, аскорбінової кислоти від листя до органів плодоношення і коріння. Під впливом бору рослини раніше зацвітають і дають насіння, різко знижуються хвороби і підвищується насіннєва продуктивність. Жоден з процесів обміну речовин не відбувається без участі бору.

Слід пам'ятати, що на відміну від інших елементів живлення бор не здатний перерозподілятися між старими і молодими органами. Брак бору найчастіше спостерігається на карбонатних, заболочених, а також провапнованих ґрунтах, посилюється в посушливі роки і при надмірному внесенні азотних добрив та вапна.

Бор в ґрунті. Концентрація бору в ґрунтових розчинах достатньо висока – 67-3000 мкг/л, проте серед мікрокомпонентів ґрунту бор вважається найбільш рухомим елементом і в помірному кліматі легко вимивається. Сумарний вміст бору в поверхневому шарі ґрунту варіює від 1 до 467 мг/кг за середніх значень 9-85 мг/кг. Бор рухається з током ґрунтового розчину, тому в разі його нестачі, дифузія бору ускладняється. За рясних опадів борна кислота як з ґрунту, так і з добрив фіксується слабо і швидко вимивається.

В ґрунті бор знаходиться в різних сполуках. Ступінь їх доступності для рослин і мікроорганізмів неоднаковий.

Рослини можуть засвоювати бор з його водорозчинних сполук і сполук, розчинних в слабких кислотах. На рухомість бору в ґрунті негативно впливає вапнування. Вапнякові добрива, що містять CaCO₃, зменшують у ґрунті вміст водорозчинного бору, тоді як пилоподібна сланцева зола, що складається переважно з CaO, підвищує його фіксацію через руйнування мінеральних і органічних сполук бору. Проте в останньому випадку спостерігається вимивання з ґрунту розчинних сполук бору. Отже, в провапнованих кислих ґрунтах міститься дуже мало водорозчинного бору. Такі ґрунти потребують внесення борних добрив.

Географічно кількість бору в ґрунті знижується з півдня на північ та зі сходу на захід. Низький його вміст спостерігається в дерново-підзолистих, дернових, світло-сірих та сірих лісових, піщаних ґрунтах. Чверть орних земель України вважається не забезпеченою бором, а при застосуванні рекомендованих доз NPK борного підживлення потребує більшість сільськогосподарських культур.

Поглинання і рух в рослинах. Розчинні форми бору легкодоступні для рослин. Засвоєння бору корінням відбувається в декілька етапів (від трьох до шести стадій процесу) і визначається головним чином переносом води в коріння. Тому поглинання Бору пропорційне до його концентрації у ґрунтовому розчині та інтенсивності її потоку.

Один з найважливіших факторів, що впливають на біологічну доступність бору для рослин, — pH ґрунтів. Найнижчий коефіцієнт рухомості бору спостерігається при pH ≈ 7. В лужних ґрунтах доступність бору зростає з підвищенням pH. Це може викликати загрозу накопичення, особливо на солонцях, що промиваються. Поглинання бору залежить від температури і збільшується за теплої погоди.

Для бору характерним є нерівномірний розподіл його по рослині. Бор більше накопичується в листках, бутонах, квітках, основне місце його локалізації — пилок, зав'язь, тичинки. Менше бору містить коріння і дуже мало — стебла. Бор не здатен до реутилізації. Однак завдяки переміщенню через ксилему він накопичується в старих листках, причому найвищий його вміст спостерігаються по краях.

Фізіологічні та біохімічні функції бору

За значенням для рослин мікроелемент знаходиться на другому місці після цинку. Він бере участь у багатьох фізіологічних та біохімічних процесах і потрібний культурам впродовж усього життєвого циклу, оскільки виконує важливі функції:

• допомагає в транспортуванні корисних речовин та вуглеводів до всіх частин молодих рослин: коріння, листків, плодів;
• регулює синтезу ауксинів;
• активізує діяльність ферментів;
• відіграє важливу роль у формуванні стінок клітин та диференціації меристемних тканин;
• бере участь у синтезі та транспортуванні білків та нуклеїнових кислот до репродуктивних органів, листя й точок росту;
• регулює синтез ауксинів, які володіють високою фізіологічною активністю;
• запобігає накопиченню фенолу в листі та коренях;
• відіграє ключову роль в зростанні первинних та бічних коренів;
• підвищує стійкість рослин до умов навколишнього середовища: морозостійкості, посухостійкості.

Ознаки дефіциту та надлишку бору

Бор не реутилізується в рослинах. Це означає, що перерозподілу мікроелементу між старими і молодими органами не відбувається. Нижнє листя не віддає накопичену речовину наймолодшим верхнім, тому недостатня кількість мікроелементу позначається в першу чергу на верхніх пагонах та призводить до порушення анатомічної будови рослин, слабкого розвитку провідних тканин (ксилеми та флоеми), коренів й точок росту. Про те, що культурі не вистачає бору, можна судити за специфічними зовнішніми ознаками:

• раптовому припиненню зростання, відсутності нових бруньок і молодих листків;
• обмеженій кількості та деформації плодових бруньок, зав'язі, бутонів;
• припиненню фотосинтезу, в результаті чого верхня частина стає блідою та поступово відмирає;
• скороченню проміжку між міжвузлями й надмірному розростанню пагонів;
• ураженню кореневої системи гниллю, грибками, бактеріями, іншими хворобами;
• осипанню зав'язі, сповільненому розвитку плодів.

Обробка рослин мікродобривом з бором після проведення біохімічного аналізу ґрунту дозволяє компенсувати дефіцит водорозчинних форм мікроелементу в тканинах. Проте його вміст в поверхневому шарі землі має бути в межах допустимого. При перевищенні необхідної норми він стає токсичним та негативно позначається на розвитку рослин. За результатами лабораторних досліджень вміст речовини не повинен перевищувати 30 мг/кг ґрунту. Візуальними ознаками надмірного вмісту є:

• хлороз листя, що проявляється в передчасному пожовтінні та опаданні;
• скручування та всихання верхівок пагонів разом із листям;
• відмирання кореневої системи;
• крайовий некроз листя, при якому на ньому з'являються іржаві плями.

Використання мікродобрив з бором для різних культур

Фізіологічна роль борних добрив в посівах різних сільськогосподарських культур полягає в здатності утворювати комплексні сполуки та впливати на основні процеси життєдіяльності.

Кукурудза. Бор істотно впливає на врожайність культури. При його недоліку погіршується білковий та вуглеводний обмін, зменшується утворення ауксинів — природних стимуляторів росту. Обробка ґрунту борними добривами сприяє:

• швидкому нарощуванню зеленої маси, розвитку молодих тканин, формуванню качанів;
• синтезу хлорофілу і нуклеїнових кислот;
• асиміляції вуглекислого газу;
• розвитку кореневої системи й точок росту.

Кращого результату досягають при вирощуванні кукурудзи на дерново-підзолистих, піщаних, супіщаних і торф'яних ґрунтах. Найбільш ефективними способами застосування мікродобрив є передпосівний обробіток насіння та позакореневе підживлення у фазі 6-8 листків.

Соняшник. Культура дуже чутлива до нестачі мікроелементу. Він впливає не тільки на врожайність, а й значно підвищує олійність насіння. Щоб досягти позитивного ефекту виконують попередній обробіток посівногоматеріалу, а також підживлення рослин:

• в фазі двох листків;
• під час цвітіння;
• в період формування кошиків.

Дефіцит бору після цвітіння призводить до того, що стебла під кошиком можуть зламатися. При цьому формування і зростання кошиків припиняється, поступово вони загнивають, а рослина гине.

Ріпак. Культура потребує позакореневого підживлення водорозчинним борними добривами на початку вегетації у фазі активного росту стебел і молодих пагонів, а також під час формування розетки. Обприскування доцільно поєднувати з обробкою фунгіцидами. Для озимого ріпаку важливо вносити добрива восени у фазі 4-6 листків, щоб підвищити його морозостійкість. Внесення робочого розчину:

• сприяє формуванню та розвитку кореневої системи й генеративних органів (квітів, насіння);
• збільшує накопичення високоенергетичних речовин та забезпечує їх транспортування до кореневої шийки;
• підвищує еластичність волокон, зменшується розтріскування стебел при різкому перепаді температур навесні;
• підвищує олійність насіння;
• знижує пошкоджуваність рослин хворобами.

Цукровий буряк. Культура погано росте на кислих грунтах з рівнем pH нижче значення 6,6, тому важливим агротехнічним прийомом для підвищення врожайності є вапнування ґрунту. Це знижує вміст речовини в поверхні землі, при цьому потреба рослин в борних добривах різко зростає. Їх застосування дозволяє:

• збільшити цукристість буряка, а також вміст калію, кальцію та інших корисних речовин;
• суттєво знизити розвиток таких хвороб як дуплистість, серцевинна гниль та інших.

Для отримання хорошого врожаю важливо проводити перше позакореневе підживлення у фазі 10-12 листків перед змиканням рядків, друге — через 1-1,5 місяця після першого у фазі формування коренеплодів та цукронакопичення.

Бобові. Соя, горох та інші бобові надають перевагу композиції бору з молібденом. Саме таке підживлення сприяє розвитку бульбочкових бактерій і ефективній азотфіксації. Обробки починають на ранніх етапах вегетації: з появою третього трійчастого листка. Завдяки борно-молібденовим обприскуванням поліпшується азотне живлення, збільшується вегетаційна маса, кількість квіток та бобів. Боби максимально виповнюються насінням і рівномірно достигають.

Взаємодія з іншими елементами. Вплив бору на поглинання рослинами інших елементів живлення пов'язаний зі зміною проникності мембран і станом внутрішньоклітинних колоїдів. Взаємодія бору з іншими мікроелементами носить дещо суперечливий характер. Так, наприклад, передбачуваний антагонізм бору з Cu, Cr, Mo і Mn може бути пов'язаний і з непрямим впливом, що виникає при посиленні росту, а отже, зі збільшенням потреби в зазначених мікроелементах. Антагонізм Fe і В пояснюється як результат посилення накопичення В у коренях при посиленому надходженні Fe з ґрунту. Антагонізм В і Si — це наслідок конкуренції силікатних іонів з В при адсорбційній позиції, причому ця реакція спостерігається як в ґрунтовому середовищі, так і в тканинах коренів. Особливо часто виявляється взаємозв'язок між В і Са. Рослини розвиваються нормально за умови, що існує певний баланс як в надходженні Са і В, так і в концентраціях їх у тканинах. У кислих ґрунтах часто спостерігається дефіцит бору, спричинений вапнуванням. Однак, при однакових кількостях Са концентрація В в тканинах набагато вища тоді, коли в ґрунт вносився СаSO₄, а не СаСО_з. Вапнування призводить до зниження адсорбції В ґрунтовими колоїдами, тому токсична дія цього елементу може бути ослаблена чи попереджена внесенням Са в ґрунт. Це явище пояснюється як реакціями в ґрунтовому середовищі, так і метаболічними процесами.

Поглинання та механізм дії

Розчинні форми борних добрив легкодоступні для рослин та вносяться декількома способами, основними з яких є:

• передпосівний обробіток насіння препаратами, які містять не більше 0,03% мікроелементу;
• внесенням в ґрунт добрив з розрахунку 1,0-1,5 кг бору на один гектар;
• позакореневе підживлення за допомогою обприскування робочим розчином на початку цвітіння й формування плодів.

Засвоєння мікроелементу кореневою системою відбувається в 3-6 етапів та безпосередньо залежить від його концентрації в ґрунті та інтенсивності надходження.


Більше інформації в нашій групі в cоцмережі https://www.facebook.com/Jiva.npk.ua